«Важливість і стійкість мікрофінансування не викликає сумнівів. Поки люди живуть бідно, і існує безробіття, позики будуть затребувані», не втомлюється стверджувати «батько мікрофінансування» і Нобелівський лауреат Мухаммад Юнус.

Мікрофінансування — це не лише надання незначних сум малому бізнесу і індивідуальним підприємцям практично «під чесне слово», але і гнучка форма класичного кредитування, яка сприяє вирішенню як мінімум 3 завдань:

  1. збільшення числа підприємців;
  2. зростання податкових вступів;
  3. створення кредитної історії.

Зародження і формування такого явища як «мікрофінансування» відбулось в Бангладеші, що зараз здається сповна логічним, враховуючи той факт, що основними одержувачами мікрокредитів є жителі бідних країн, що розвиваються, де раніше вийти з бідності практично не було можливим через надання кредитів лише  під високий відсоток і на короткі терміни. Роком його створення прийнято вважати 1976, коли професор економіки, а надалі і банкір – Мухаммед Юнус заснував банк Grameen Вank, кредитував тих, кому, як вважалося, позичати гроші ніяк не можна – представників бідних верств населення. Не дивлячись на недовіру до подібної затії, невиплати по кредитах склали всього 3%. Лише у Бангладеш сьогодні Grameen Вank має більше 2 тис. філій, а мікрокредитами вже скористалися понад 7 млн позичальників. 2005 рік був навіть оголошений ООН роком мікрофінансування, а в 2006 році Мухаммад отримав Нобелівську премію світу «за спроби ініціювати економічний і соціальний розвиток знизу».

Існує 3 види мікрофінансування:

  1. Програма підтримки бідних, подібна створеної Юнусом. Вона заснована на 2 принципах – видача навіть мізерних сум (Юнус забезпечує кредитування від $3) і лише групові позики.
  2. Боротьба з безробіттям завдяки самозайнятості – виникла в розвинених країнах.
  3. Система допомоги мікробізнесу, яка часто має комерційну підоснову – явище, що існує в СНД, Східній Європі і Латинській Америці.

З часу свого створення, тобто вже практично 40 років, мікрофінансування є двигуном економічного розвитку і боротьби з бідністю. У 2010 році за даними звіту Саміту Мікрокредитування, 205 млн в більш ніж 80-ти країнах змогли отримати кредит на підставу або розвиток свого бізнесу. Сьогодні мікрофінансування це не лише мікрокредитування. Також воно передбачає і повний спектр інших фінансових послуг, не припиняючись розширювати свої кордони за допомогою появи ряду інновацій, наприклад, таких як мобільні технології, що забезпечують доступ до банківських послуг жителям сільських районів.

ukr1.2

Маючи справу з представниками країн, що розвиваються, не так близько знайомими з тонкощами банківської справи, всі фінансові організації, що надають подібні послуги, повинні усвідомлювати свою частку відповідальності. Так, діяльність безліч організацій має соціальну спрямованість, не допускаючи надмірне кредитування і як результат попадання клієнтів до «боргової ями». Соціальне відповідальне мікрофінансування позитивно впливає на життя громадськості за допомогою стимулювання малого бізнесу, зростання самозайнятості, розширення доступу до якісної освіти і охорони здоров’я, а також покращуючи якість життя, що є чи не найважливішим чинником оцінки діяльності мікрофінансових організацій (МФО).

Деякі мікрокредитні організації, що надають програми мікрофінансування для найуразливіших груп населення, надають клієнтам поради, тренінги і соціальну підтримку. У країнах, що розвиваються, мікрофінансування сприяє зростанню ролі жінок в економічному житті. Раніше в мусульманських країнах жінок в банках навіть не слухали без присутності чоловіка. Проте, не дивлячись на це, Мухаммад вважав, що жінки відповідальніші і, щонайменше, половиною його клієнтів будуть саме вони.

Ответственное микрофинансирование3

Вплив мікрофінансування на соціум також став предметом великої кількості наукових досліджень, які підтвердили важливість ролі фінансових послуг в зниженні уразливості бідних груп населення. Дія на скорочення бідності різниться як від регіону до регіону, так і залежно від типів пропонованих фінансових послуг.

Дослідження відносно цього питання мають місце бути і зараз.

  • Впродовж ряду років застосовується політика Smart Campaign, яка направлена на впровадження цілого ряду принципів по захисту інтересів клієнтів.
  • Створені інструменти, які використовує МФО, такі як «Progress out of Poverty Index» – індекс бідності населення і «Poverty Assessment Tool» – інструмент виміру бідності.

Проте, не дивлячись на всіма визнаний позитивний вплив мікрофінансування на благополуччя життя, ідеї його засновника не раз піддавалися критиці. Наприклад, журналістка The Guardian Madeleine Bunting  міркувала над тим, чи не є мікрофінансування неоліберальною казкою. У основу її статті лягла спільна робота економіста з Кембріджського університету Ha-joon Chang і Milford Bateman  – одного з найбільш ярих критиків мікрофінансування.

ukr2

Впродовж свого стрімкого розвитку, фінансовий сектор, а зокрема мікрофінансування, не слідувало якійсь одній моделі. Одні компанії більше орієнтовані на скорочення бідності, коли для інших першочергова мета –  надання фінансових послуг і здобуття вигоди. Інколи МФО іменують себе соціальним бізнесом, реінвестуючи весь свій прибуток для розширення обхвату клієнтів і спектру послуг. Проте МФО завжди необхідно пам’ятати про свою відповідальність і роль в суспільстві, а також керуватися базовими принципами, які є основою довіри і підтримки стійкого і соціально відповідального розвитку.

 

Facebook Comments

Post a comment